Падали тіні

<приспів:>

Падали тіні на наші гори,
Ми ззовні спокійні, всередині горе,
Падали тіні, а ми стояли,
Сонце зійшло - тіні помирали.

<1:>

Тіні падали і з ними все ставало ясно,
Люди прокидаються і це прекрасно,
Люди помирають, але Дух є вічний,
Навіть коли мандрує у світ потойбічний.
Коли здається що ці сни надто глибокі,
Пригадаю яким благословенням є спокій,
Пригадаю і подякую, що я живий,
І нехай гори у тінях зате наш хребет гірський.
На ньому бережемо наше Українське небо,
Не завжди те що хочу, але завжди те що треба,
Життя мені дарує і я дякувати вчуся,
Бути невдячним це єдине чого я зречуся.
Найважче дякувати тіням та і це під силу,
Хоча б за те що нашу мужність нам самим відкрили,
Страх залишився, але більше не керує мною,
В мені є Бог тому я вистою в цьому двобою.

<приспів:>

Падали тіні на наші гори,
Ми ззовні спокійні, всередині горе,
Падали тіні, а ми стояли,
Сонце зійшло - тіні помирали.

<2:>

Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку,
Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку,
Життя триває і його не можливо спинити,
Не можна ні окупувати ані захопити.
Можна понівечити форму, але суть є вічна,
Я думаю про це коли почуваюсь пригніченим,
Я згадую, що я себе і життя возвеличую,
Кожного разу як собі та іншим шлях освічую.
Так щоби було менше тіней, і більше правди,
Так щоб менше всього боятися, бо більше знати,
Так шоб коли не знаєш то не боятись спитати,
Невігластво - блаженство, але не для нас з братом.
Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу,
Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти,
До світла, що не забрати ніколи й нікому,
Коли світло це Бог, що дивиться за нашим домом.

<приспів:>

Падали тіні на наші гори,
Ми ззовні спокійні, всередині горе,
Падали тіні, а ми стояли,
Сонце зійшло - тіні помирали.

Падали тіні падали тіні,
Падалі тіні, а ми стоя-а-али,
Падали тіні падали тіні,
Сонце зійшло тіні помира-а-али,
Падали тіні падали тіні,
Падалі тіні, а ми стоя-а-али,
Падалі тіні падали тіні,
Падалі тіні падали тіні.

* * *