Тихо цокає годинник…

Тихо цокає годинник,
мiж минулим i майбутнiм на межi
На шляху моїм порожнiм
Випадковi подорожнi двi душi

Хай дитинство вже далеко,
Повертаються лелеки, як колись,
Зорi з мiстом розминулись,
А вночi перегукнулись, i зiйшлись...

На пiвкроку ближчає зима, вже не вiдпускає,
На пiвсловi вiднаходжу смак, що його знаю...

Нiч осiння наступає,
Гiлку мiсяць колисає, стука в раму...
Засипа дорогу листям,
Засинає моє мiсто... Надобранiч...

* * *