Душі криниця

Висиха душі криниця,
І життя як не було,
Якщо раз, чи два на місяць
Не поїду на село.

Як побачу рідну хату,
Завеснію, наче цвіт.
Здрастуй мамо, здрастуй тату,
І мого дитинства світ.

Сяду з вами на порозі,
Поклонюся я землі.
Стану справжнім, як природа,
Як вечеря на столі.

І хоч так мені привітно,
Та щемить душа сама.
Я ще літо, я ще літо,
А батьки уже зима.

* * *