Дібрівонька

Зажурилася, засмутилася
Молода удівонька,
Що не скошена, не згромаджена
Зелена дібрівонька.

Наймила вона, наймила вона
Косарів сорок чотири,
Щоби скосили та й згромадили
Всі гори та й долини.

Косарі косять, косарі косять,
А вітер повіває.
Бідненька вдова, молоденькая
Серденько увіває.

Бідненька вдова, молоденькая
Серденько увіває.
Жовняр молодий, жовняр молодий
На ворон коню грає.

Розкажи мені, серденько,
Чом тремтиш, побиваєшся?
Яку в пізню годину
Думку потай гадаєш?

Чи то у полі палає
Ягід пломінь калина,
Чи уразить, осяє
Зором вабним дівчина.

Мов імла оповине
Цвіт вуста манить папороть.
Сам на сам помандруємо,
Закружляємо в темряві.

М’ятним шепотом вражений,
М’яким вересом збуджений,
Стане рано, догляне
Леґінь тую калиноньку.

В ясні зорі рушали ми,
В чистих росах купалися,
Легким подихом, пір’ячком
До небес підіймалися.

В небі ходячи, бавлючись,
Половив Місяць зіроньку.
Неугавний розбійнику,
Що ж ти робиш, безжалісний.

Я барвінком оплутаю,
Ти вербою розкинешся.
Зачаруєш, порадуєш,
Полікуєш від сумніву.

Як годує голубонька
Пташенят своїх бережно
Так...

* * *