Азову
<1>
Голосом вагонів метро
Вирваним з залізного дна
Пролунає клич твій, Азов
Звідки він ніхто не спитав.
Біль стискає горло у крик,
Граду дощ замість води,
Виходу вже нема.
З усіх дверей тут є лише вхід,
Тонуть в вибухах міста,
А за ними слова...
<приспів:>
Я тебе чую,
Як тобі, любий, скажи...
Приклонитись
Вирвалась з неба,
Впала на тебе дощем косим,
Розчинилась.
Димом накрила
Хвиля з головою в вогні,
Тримай мене за руку,
Не пусти,
Азов, я чую твої голоси,
Янголи...
<2>
А всі кажуть мовчи, щоб не наврочить,
Всі мої дні і ночі, їх не бачать очі.
Спадає світло у тінь мого вікна,
Я маю сили, бо знаю, що не одна.
Нас тут двоє, троє й більше
І хай не досконалі вірші
Може краще хтось напише.
Але якби я була птахом,
Я була б твоїм дахом
На мить, коли тонка межа,
Душа як на ножах...
Я тебе чую,
Як тобі, любий, скажи...
Приклонитись
Вирвалась з неба,
Впала на тебе дощем косим,
Розчинилась.
Димом накрила
Хвиля з головою в вогні,
Тримай мене за руку,
Не пусти,
Азов, я чую твої голоси,
Янголи...
Я тебе чую, як тобі, любий, скажи!?
Азов, я чую твої голоси!
Я тебе чую,
Як тобі, любий, скажи...
Приклонитись
Вирвалась з неба,
Впала на тебе дощем косим,
Розчинилась.
Димом накрила
Хвиля з головою в вогні,
Тримай мене за руку,
Не пусти,
Азов, я чую твої голоси,
Янголи...
* * *
